Четвёртая хроника царствГлава 6 |
|
1 |
|
2 Позволь нам пойти к Иордану, взять оттуда по бревну и построить себе там жилище. |
|
3 Тогда один из них сказал: |
|
4 И он пошёл с ними. Они пришли к Иордану и начали рубить деревья. |
|
5 Когда один из них валил дерево, его топор упал в воду. |
|
6 Пророк спросил: |
|
7 – Возьми его, – сказал он. |
|
8 |
|
9 Пророк послал сказать царю Исраила: |
|
10 И царь Исраила проверял места, которые указывал ему пророк. Не раз и не два Елисей предостерегал царя, и тот бывал в таких местах настороже. |
|
11 Царь Сирии весьма встревожился. Он призвал своих приближённых и спросил у них: |
|
12 – Никто, господин мой царь, – ответил один из приближённых. – Это пророк Елисей в Исраиле передаёт царю Исраила даже те слова, которые ты говоришь у себя в спальне. |
|
13 – Идите и узнайте, где он находится, – приказал царь, – чтобы мне послать людей и схватить его. |
|
14 Он послал туда лошадей, колесницы и большое войско. Они пришли ночью и окружили город. |
|
15 Когда рано утром на следующий день слуга пророка поднялся и вышел, город был окружён войском с конями и колесницами. |
|
16 – Не бойся, – ответил пророк. – Тех, кто с нами, больше, чем тех, кто с ними. |
|
17 И Елисей помолился: |
|
18 Когда враги двинулись на него, Елисей помолился Вечному: |
|
19 Елисей сказал им: |
|
20 Когда они вошли в город, Елисей сказал: |
|
21 Когда царь Исраила увидел их, он спросил Елисея: |
|
22 – Нет, – ответил он. – Разве своим мечом и луком ты пленил их, чтобы тебе убить их? Дай им хлеб и воду, пусть едят, пьют и возвращаются к своему господину. |
|
23 Тогда он приготовил для них большой пир, и после того, как они кончили есть и пить, отпустил их, и они вернулись к своему господину. И отряды из Сирии перестали совершать набеги на землю Исраила. |
|
24 |
|
25 В городе начался страшный голод. Осада так затянулась, что ослиную голову продавали за килограмм серебра, а горсть голубиного помёта за шестьдесят граммов серебра. |
|
26 Когда царь Исраила проходил по городской стене, одна женщина закричала ему: |
|
27 Царь ответил: |
|
28 Потом он спросил её: |
|
29 Мы сварили моего сына и съели. На другой день я сказала ей: |
|
30 Услышав слова женщины, царь разорвал на себе одежду. А так как он шёл по стене, народ увидел, что под одеждой у него на теле было рубище. |
|
31 Он сказал: |
|
32 – и послал от себя человека к нему. |
|
33 Пока он ещё говорил с ними, посланец пришёл к нему и сказал: |
2-а царiвРозділ 6 |
|
1 |
|
2 Ходім аж до Йорда́ну, і візьмі́мо звідти кожен по одній дереви́ні, і зробимо собі місце, щоб сидіти там“. А він сказав: „Ідіть“. |
|
3 І сказав один: „Будь же ласка́вий, і ходи зо своїми рабами!“ А він сказав: „Я піду́“. |
|
4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йорда́ну, і руба́ли дерево. |
|
5 І сталося, коли один вали́в дереви́ну, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: „Ох, пане мій, таж вона пози́чена!“ |
|
6 І сказав Божий чоловік: „Куди вона впала?“ А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і ви́пливла сокира! |
|
7 І він сказав: „Витягни собі!“ А той простя́г свою руку і взяв. |
|
8 |
|
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: „Стережися перехо́дити оце місце, бо там схо́дяться сирі́яни!“ |
|
10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остеріга́в його; і він стері́гся там не раз і не два. |
|
11 І сильно занепоко́їлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: „Чи не розповісте́ мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?“ |
|
12 І сказав один з його слуг: „Ні, пане мій ца́рю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доно́сить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти гово́риш у спальні своїй!“... |
|
13 А він відказав: „Ідіть, і подивіться, де́ він, — і я пошлю́ й візьму́ його!“ І доне́сено йому, кажучи: „Ось він у Дотані!“ |
|
14 І послав він туди коні, і колесни́ці та ві́йсько. І прийшли вони вночі й оточили те місто. |
|
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось ві́йсько ото́чує місто, і коні, і колесни́ці! І сказав його слуга до нього: „Ох, пане мій, що́ бу́демо робити?“ |
|
16 А той відказав: „Не бійся, бо ті, що з нами, численні́ші від тих, що з ними“. |
|
17 І молився Єлисе́й і говорив: „Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!“ І відкрив Господь очі того слуги́, і він побачив, аж ось гора́ повна ко́ней та огняни́х колесни́ць навко́ло Єлисе́я!... |
|
18 І зійшли сирійці до ньо́го, а Єлисей помолився до Господа й сказав: „Удар цей люд сліпото́ю!“ І Він ударив їх сліпото́ю за Єлисеєвим словом... |
|
19 І сказав до них Єлисей: „Це не та доро́га й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу́ вас до того чоловіка, якого ви шукаєте“. І він завів їх у Самарі́ю. |
|
20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: „Го́споди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!“ І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в сере́дині Самарії!... |
|
21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: „Чи побити їх, чи побити, мій ба́тьку?“ |
|
22 А той відказав: „Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мече́м та своїм списо́м? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана“. |
|
23 І справив цар для них велику гости́ну, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські о́рди вже більш не вхо́дили до Ізраїлевого Кра́ю. |
|
24 |
|
25 І був великий голод у Самарії. І ось ті обляга́ли їх, а осляча голова коштувала вісімдеся́т шеклів срібла, а чвертка каву голуби́ного поме́ту п'ять шеклів срібла. |
|
26 І сталося, прохо́див Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: „Поможи, пане ца́рю!“ |
|
27 А він відказав: „Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу́ тобі? Чи з то́ку, або з чави́ла?“ |
|
28 І сказав до неї цар: „Що тобі?“ А та відказала: „Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо́ його сьогодні, а мого сина з'їмо́ взавтра. |
|
29 І зварили ми мого́ сина та й з'їли його... І сказала я до неї дру́гого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо́ його, та вона сховала свого сина“. |
|
30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І наро́д побачив, — аж ось вере́тище на тілі його зо спо́ду! |
|
31 І він сказав: „Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позоста́неться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!“ |
|
32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші́. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старши́х: „Чи ви бачите, що цей син уби́вника послав зняти мою го́лову? Глядіть, як при́йде цей посол, то замкніть двері, — і прити́снете його в две́рях. Ось і шаруді́ння ніг пана його за ним“. |
|
33 Ще він говорив із ними, аж ось прихо́дить до нього послане́ць. І він сказав: „Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?“ |
Четвёртая хроника царствГлава 6 |
2-а царiвРозділ 6 |
|
1 |
1 |
|
2 Позволь нам пойти к Иордану, взять оттуда по бревну и построить себе там жилище. |
2 Ходім аж до Йорда́ну, і візьмі́мо звідти кожен по одній дереви́ні, і зробимо собі місце, щоб сидіти там“. А він сказав: „Ідіть“. |
|
3 Тогда один из них сказал: |
3 І сказав один: „Будь же ласка́вий, і ходи зо своїми рабами!“ А він сказав: „Я піду́“. |
|
4 И он пошёл с ними. Они пришли к Иордану и начали рубить деревья. |
4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йорда́ну, і руба́ли дерево. |
|
5 Когда один из них валил дерево, его топор упал в воду. |
5 І сталося, коли один вали́в дереви́ну, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: „Ох, пане мій, таж вона пози́чена!“ |
|
6 Пророк спросил: |
6 І сказав Божий чоловік: „Куди вона впала?“ А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і ви́пливла сокира! |
|
7 – Возьми его, – сказал он. |
7 І він сказав: „Витягни собі!“ А той простя́г свою руку і взяв. |
|
8 |
8 |
|
9 Пророк послал сказать царю Исраила: |
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: „Стережися перехо́дити оце місце, бо там схо́дяться сирі́яни!“ |
|
10 И царь Исраила проверял места, которые указывал ему пророк. Не раз и не два Елисей предостерегал царя, и тот бывал в таких местах настороже. |
10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остеріга́в його; і він стері́гся там не раз і не два. |
|
11 Царь Сирии весьма встревожился. Он призвал своих приближённых и спросил у них: |
11 І сильно занепоко́їлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: „Чи не розповісте́ мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?“ |
|
12 – Никто, господин мой царь, – ответил один из приближённых. – Это пророк Елисей в Исраиле передаёт царю Исраила даже те слова, которые ты говоришь у себя в спальне. |
12 І сказав один з його слуг: „Ні, пане мій ца́рю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доно́сить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти гово́риш у спальні своїй!“... |
|
13 – Идите и узнайте, где он находится, – приказал царь, – чтобы мне послать людей и схватить его. |
13 А він відказав: „Ідіть, і подивіться, де́ він, — і я пошлю́ й візьму́ його!“ І доне́сено йому, кажучи: „Ось він у Дотані!“ |
|
14 Он послал туда лошадей, колесницы и большое войско. Они пришли ночью и окружили город. |
14 І послав він туди коні, і колесни́ці та ві́йсько. І прийшли вони вночі й оточили те місто. |
|
15 Когда рано утром на следующий день слуга пророка поднялся и вышел, город был окружён войском с конями и колесницами. |
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось ві́йсько ото́чує місто, і коні, і колесни́ці! І сказав його слуга до нього: „Ох, пане мій, що́ бу́демо робити?“ |
|
16 – Не бойся, – ответил пророк. – Тех, кто с нами, больше, чем тех, кто с ними. |
16 А той відказав: „Не бійся, бо ті, що з нами, численні́ші від тих, що з ними“. |
|
17 И Елисей помолился: |
17 І молився Єлисе́й і говорив: „Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!“ І відкрив Господь очі того слуги́, і він побачив, аж ось гора́ повна ко́ней та огняни́х колесни́ць навко́ло Єлисе́я!... |
|
18 Когда враги двинулись на него, Елисей помолился Вечному: |
18 І зійшли сирійці до ньо́го, а Єлисей помолився до Господа й сказав: „Удар цей люд сліпото́ю!“ І Він ударив їх сліпото́ю за Єлисеєвим словом... |
|
19 Елисей сказал им: |
19 І сказав до них Єлисей: „Це не та доро́га й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу́ вас до того чоловіка, якого ви шукаєте“. І він завів їх у Самарі́ю. |
|
20 Когда они вошли в город, Елисей сказал: |
20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: „Го́споди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!“ І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в сере́дині Самарії!... |
|
21 Когда царь Исраила увидел их, он спросил Елисея: |
21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: „Чи побити їх, чи побити, мій ба́тьку?“ |
|
22 – Нет, – ответил он. – Разве своим мечом и луком ты пленил их, чтобы тебе убить их? Дай им хлеб и воду, пусть едят, пьют и возвращаются к своему господину. |
22 А той відказав: „Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мече́м та своїм списо́м? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана“. |
|
23 Тогда он приготовил для них большой пир, и после того, как они кончили есть и пить, отпустил их, и они вернулись к своему господину. И отряды из Сирии перестали совершать набеги на землю Исраила. |
23 І справив цар для них велику гости́ну, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські о́рди вже більш не вхо́дили до Ізраїлевого Кра́ю. |
|
24 |
24 |
|
25 В городе начался страшный голод. Осада так затянулась, что ослиную голову продавали за килограмм серебра, а горсть голубиного помёта за шестьдесят граммов серебра. |
25 І був великий голод у Самарії. І ось ті обляга́ли їх, а осляча голова коштувала вісімдеся́т шеклів срібла, а чвертка каву голуби́ного поме́ту п'ять шеклів срібла. |
|
26 Когда царь Исраила проходил по городской стене, одна женщина закричала ему: |
26 І сталося, прохо́див Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: „Поможи, пане ца́рю!“ |
|
27 Царь ответил: |
27 А він відказав: „Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу́ тобі? Чи з то́ку, або з чави́ла?“ |
|
28 Потом он спросил её: |
28 І сказав до неї цар: „Що тобі?“ А та відказала: „Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо́ його сьогодні, а мого сина з'їмо́ взавтра. |
|
29 Мы сварили моего сына и съели. На другой день я сказала ей: |
29 І зварили ми мого́ сина та й з'їли його... І сказала я до неї дру́гого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо́ його, та вона сховала свого сина“. |
|
30 Услышав слова женщины, царь разорвал на себе одежду. А так как он шёл по стене, народ увидел, что под одеждой у него на теле было рубище. |
30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І наро́д побачив, — аж ось вере́тище на тілі його зо спо́ду! |
|
31 Он сказал: |
31 І він сказав: „Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позоста́неться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!“ |
|
32 – и послал от себя человека к нему. |
32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші́. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старши́х: „Чи ви бачите, що цей син уби́вника послав зняти мою го́лову? Глядіть, як при́йде цей посол, то замкніть двері, — і прити́снете його в две́рях. Ось і шаруді́ння ніг пана його за ним“. |
|
33 Пока он ещё говорил с ними, посланец пришёл к нему и сказал: |
33 Ще він говорив із ними, аж ось прихо́дить до нього послане́ць. І він сказав: „Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?“ |